Виховання патріотизму
Поради та настанови батькам про виховання та навчання дитини у сім’ї

Патріотизм — це висока і палка любов до своєї Вітчизни, відданість своєму народові, готовність для них на жертви й подвиги… Це глибинне почуття, яке знаходиться в людській душі і проявляється особливо яскраво у важкі часи, особливо, коли в країну приходить біда. І якщо це почуття є, то людина без роздумів і вагань іде захищати свій край у грізний воєнний час і всім, чим тільки може, допомагає, щоб подолати труднощі і наблизити жадану перемогу. Що ми сьогодні і бачимо в Україні, де в перший же день війни люди встали на захист батьківщини, організувалися в територіальну оборону, самі швидко створили загони благодійництва і допомоги ЗСУ і громадянам, які опинилися в окупації. Це почуття, мабуть, закладене в наших генах, бо українці завжди були такими, в усі віки вміли згуртуватися, об’єднатися у міцний кулак, адже численні вороги не давали нам спокою протягом століть. Але є й такі громадяни, які працюють проти народу, проти України, бо у них відсутнє почуття патріотизму, тому що для них найважливіше — це гроші, нажива, ненависть до всього українського, зверхність чи колись невизнання його авторитету і це робить його колаборантом, зрадником, ненависником і свого народу, і своєї країни. А це яскраво проявляється саме в часи війни… Що ми сьогодні бачимо і, на жаль, дуже часто. Тому почуття патріотизму треба виховувати з юних літ, щоб дитина засвоїла це у підсвідомості і розуміла, що вона є частиною свого народу, країни, нації… Щоб вона усім єством полюбила рідний край, батьківську землю, свою мову, рідну пісню, народні традиції і культуру… Щоб дитина перейнялася цим до глибини душі, щоб усе це засіло в її серці міцно і на все життя, щоб ніщо і ніхто не міг цього з неї вирвати. От щоб в дитини було почуття патріотизму, то його треба виховувати і в сім’ї, і в школі, та й у всіх громадських організаціях. По-перше, треба щоб дитина чудово вивчили і знала державну мову, адже це мова країни, де вона живе і знати її треба обов’язково. По мові нас впізнають у цілому світі, тому треба нести її з гордістю у світ і пишатися тим, що ти — українець! Не можна цуратися ні своєї пісні, ні танцю, ні своєї культури, ні традицій, бо вони віками складалися нашим народом. А наш народ — це дуже древня нація, яка дала світові великі таланти науковців, співаків, композиторів, поетів… Тож нам є чим пишатися. От про все це дітям треба розказувати, доносити до їхнього серця, переконувати, що вони теж є частинкою цього народу, української нації, яка ніколи ні на кого не нападала війною, а несла у світ свою науку, традиції, пісню, віковічну і прадавню культуру, історію, свою солов’їну і мелодійну мову, у якій ніколи не було грубих і зневажливих слів, а лише тепло, любов, щирість і доброта… Тому треба все це доносити до свідомості дітей, розказувати про наших талановитих людей, які жили і сьогодні живуть в Україні; треба наводити приклади з життя людей, які боронять сьогодні нашу Вітчизну від російської навали, від злих окупантів; вчити дітей поважати людей праці, які сьогодні відбудовуватимуть нашу країну; вчити дітей любити цей край, землю, яка дала всім нам життя і вільну волю... Це треба робити не нав’язливо, а поступово і розповідати з захопленням, щоб діти сприймали повідомлення радісно, тоді воно залишиться в пам’яті назавжди… І в школі треба проводити велику виховну роботу, бо саме там, в дитячих класних колективах вони найкраще сприймають все почуте, діляться своїми думками з друзями, сперечаються, вчаться відстоювати свої думки і поважати думки інших…

Патріотизм іде до нас з любові

Патріотизм іде до нас з любові
До мами й тата, хати й джерельця…
Із доброти та ласки, що у слові,
Й від солов’я — маленького співця…
Від річечки, що в місті протікає,
І поля, що серпанком одягло…
З веселки, що у небі зацвітає,
Й від сонечка, яке несе тепло…
Патріотизм приходить від роботи,
Коли зерном ти засівав поля.
Від ласки і великої турботи,
Яку дарує матінка-земля.
Патріотизм — це почуття глибинне,
У нім любов безмежна і палка
До рідного, що є для всіх первинне…
Й любов ця світла, не аби яка!
Вона веде у бій, щоб воювати
За рідний край, за місто і село…
Щоб землю цю собою захищати,
Щоб все цвіло й життя на ній було.