Виховання самостійності і поваги до батьків
Поради та настанови батькам про виховання та навчання дитини у сім’ї

Батьки і діти… Споконвічна тема, нікого не залишає байдужим, яка ніколи не зникає, не затихає і вічно або радує, або болить… А болить часто то тимчасово, а то постійно, але завжди нагадує про себе, то неуважним поглядом, то образою, то чарівними словами і обіймами, та поцілунками. Вічна тема для роздумів… І тут батьки ПОВИННІ! Саме повинні навчити дитину повазі і підтримці, турботі і співчуттю та й усьому на світі батьки ПОВИННІ навчити свою дитину, щоб вона йшла у цей світ світлою, доброю, мудрою і розумною… Саме від батьків залежить майбутнє вашої дитини та й ваше життя вже тепер залежить від ваших дітей. Часто у розмові між людьми можна почути вислів: «Я нікому нічого не винен(а)!». Може комусь і не винні, але винні своїм батькам за те, що вони дали життя і вчили, виховували і вели вас по ньому, скільки могли; винні своїм дітям, за те, що дали їм їхнє життя, а тепер повинні дати виховання і освіту… Ми всі комусь щось винні завжди… А тому треба думати і про себе, і про всіх, хто оточує вас. От тому треба ставитись до людей з повагою, з терпінням, з мудрістю і вчити цьому своїх дітей, щоб і вони добре засвоїли ці уроки. А головне навчити дітей поважати своїх батьків, рідних та й усіх, хто оточує дитину з раннього віку. Тому з самого маленького віку треба вчити дитину посміхатися і говорити чарівні слова, як: дякую, спасибі, будь ласка, добрий день, доброго ранку, на добраніч, будьте здорові, бажаю здоров’я… А сьогодні вже люди один одному бажають перемоги та миру, життя і здоров’я, бо такий у нас складний час. Йде страшна, кровопролитна війна, не замовкає гул ракет, які попадають в торгівельні центри, в лікарні, в дитячі садочки та школи, в театри і просто в жилі будинки… А там від вибухів гинуть мирні люди і діти в Україні, руйнуються їхні долі, зникає щастя і радість. Це страшна біда, величезне горе, страх і безнадія нависли сьогодні над людьми. А наші діти підростають у таких жахливих умовах, а тому їх треба не тільки захищати, годувати і вдягати, але й вчити, виховувати, ростити їх справжніми людьми зі своїми переконаннями, правильними поглядами, з добротою, з вірою, надією та високими мріями. І виховувати дітей треба правильно, щоб їхнє серце було сповнене доброти, щедрості, тепла і любові до людей, до цього прекрасного світу, в якому нам призначено жити. Тому батькам треба з дітьми поводити себе так, щоб ви для них були взірцем, зразком добропорядності, честі, мудрості, людяності. Діти завжди дивляться не своїх батьків і беруть саме з них приклад поведінки, мови, звертань, дій… І не можна, щоб дитина зверталася до батьків зневажливо, щоб підвищувала на тата чи маму голос, щоб вимагала від батьків того, що їй забажалося, ніколи не допускайте цього, а вчіть дитину поважати маму і тата, нагадуйте, що вони для дитини найкращі і найдорожчі люди, вчіть дітей допомагати мамі по дому і нести важкі речі, уступати місце, подавати руку при виході з транспорту, вчіть ввічливо звертатися до тата і мами. І привчайте своїх дітей до відповідальності та самостійності — це дуже згодиться їм у житті. Часто можна побачити, як ведуть батьки першокласника в школу і це приносить для інших лише розчарування… Бо кого виховують батьки з цих малих школяриків? А виглядає це так: мама несе дитячий ранець і сумку зі взуттям, свою сумку (бо ж іде на роботу), а дитина стрибає поруч і смокче цукерку, навіть за руку не тримається (та як і триматися, як у мами руки зайняті)… Або дитину привозять до школи машиною і за нею несуть її речі аж до класу… Кого ви виховуєте, батьки? Ви ніколи над цим не задумувались? А я вам скажу... Дитина виросте безвідповідальною, вона вже змалку зрозуміла, що за неї її роботу може зробити мама або тато, вона не буде вас поважати, бо ви ж перетворилися в слугу, який виконує усі забаганки і всяку роботу, а от вимагати від вас і перекладати свої обов’язки на інших уже вчиться. Так само і з виконанням домашніх завдань… Батьки чомусь сідають за уроки разом з дитиною, замість того, щоб дитина вчилася самостійно це робити… Тому пам’ятайте, що дитину треба привчати до її обов’язків, до відповідальності, поваги до старших, любові до праці. І про це треба щодня розказувати, нагадувати, повторювати, вчити і перевіряти. Це не важко, лише просто треба регулярно це повторювати, привчати дітей до самостійності, щоб дитина не тільки виконувала свої обов’язки, а й училася мислити, думати, творити, турбуватися про інших, допомагати, переживати за своїх найближчих і рідних. Ось такий малесенький штрих у вихованні, а робить дитину зовсім іншою, головне небайдужою і думаючою.

Щоб діти самостійними росли

Життя складне. Тож треба все робити,
Щоб діти самостійними росли.
Їх треба і леліяти, й любити,
Й до праці вчить, щоб з мудрістю жили.
Привчати до поваги і турботи,
Щоб сонечко в душі у них цвіло.
І до обов’язків та до роботи,
Щоб діти в світ несли своє тепло.
Щоб поважали завжди маму й тата,
Турботливими й ніжними росли…
Для цього треба зовсім небагато —
Щоб мама й тато мудрими були.