І день, і ніч у нас війна триває,
На сході й півдні міст і сіл нема.
А ворог б’є і б’є, не затихає…
І замість гарних міст — руїни, тьма…
Так хоче знищити він Україну
Її людей, щоб більше не було.
Перетворити землю на руїну
І з душ забрати радість і тепло.
І це не вперше, вже були знущання,
Страшні голодомори й кабала.
І назавжди з домівкою прощання,
Несправедливості багато й зла.
За думку і слова в людей стріляли,
На каторгу нескорених вели…
А непокірних часто ґвалтували
Ці орки ось такі завжди були.
А ми прощали, ми завжди прощали,
Бо вірили, що совість в них ще є…
Хоч вже віками дуже добре знали,
Що московіт — це нелюд! Він і вб’є
Й замучить, вкраде, зрадить і зґвалтує…
Душа у нього чорна і бридка.
В нім співчуття нема, він слів не чує,
Натура в нього підла і слизька.
Це та орда, в якій нема людського,
А лиш зухвала зверхність, підлість, зло.
Нема в нас з ними спільного нічого.
Це зараз бачимо. І так завжди було.