І кожен раз, коли реве тривога,
Серця жахаються й болять у нас.
Яка важка сьогодні в нас дорога,
Який страшний у нас сьогодні час.
І у житті вже певності немає,
Бо що нас жде уже в наступну мить?
А ворог б’є, по діточках стріляє
Й комусь лише секунда в світі жить…
Який це жах, коли війна повсюди,
І від будинків вже пропала й тінь…
І сотнями летять у засвіт люди…
А в небі знов безмежна голубінь…
І тепла осінь, вітер повіває,
Достиглі груші й яблучка висять…
А у дворі господарів немає —
У синь небесну душі їх летять…