Батьки і діти — радість і тривога,
Любов і щастя, туга і печаль.
Молитва вічна звернена до Бога
Й назад дороги вже нема, на жаль.

Якось химерно все переплелося,
На хвилі успіху удалеч плив.
Щось мало сенс, а щось не задалося…
І лиш в кінці для себе це відкрив.

Спішив до зір і виростали діти.
В життя всяк кожен по собі летів.
А в підсумку — нема чому радіти,
Бо старість немічну ти сам зустрів.

Колись було і море по коліна!
Ах, що ті діти, виростуть якось…
Безпечність брала гору і гординя,
Надія покладалась на «авось»

Крутив, хитрив, хотілося багато.
І Бога вже за бороду вхопив…
Та бумеранг вертається затято…
Отож і маєш те, що заслужив…

Все є у тебе, розкіш, є машини…
Та від життя лишилась тільки тінь.
Нема твоїх дітей, нема родини,
Самотність гложе — ти тепер один.