Дивлюсь на світ й натішитись не можу…
Така красива осінь золота!
Таке в ній все чудове і пригоже:
Чарівність, щирість, легкість, простота…
А жовтий лист під сонечком аж сяє!
Калина червоніє по землі.
І квіточка остання зацвітає,
Щоб ще погрітися в осінньому теплі.
Ну, а до неї ще жучки і бджоли
Летять чимдуж, проворні і меткі.
На квітах солодко, як не було ніколи,
Смачні ж ті квіти, не аби які!
А ще краса всім душу зігріває,
Чарує, аромат п’янкий несе…
Людина серцем цю красу вбирає,
Щоб не забути, пам’ятати все.