А літній дощик тихо накрапає,
Вечірня сутінь між гілок снує.
Це дощ у вирій літо проводжає
І тихо щось наспівує своє.
А завтра вранці осінь привітає
Усіх у полі, в лісі, у саду.
А згодом все довкола поміняє,
І я в природі літа не знайду…
Воно тихенько й легко відлетіло,
Чарівне літо, золота пора…
Багато нам на згадку залишило…
Була в кінці і суша, і жара…
Усе навколо мліло аж від спеки,
Та й урожаї гарні в нас були…
Та відійдуть ті спогади далеко,
Бо літні дні сьогодні відійшли.