А квіточка до сонця повертає
Голівочку, де світло і тепло.
Вона тому життя і радість має.
В природі так впродовж віків було.
Людина теж вертається до світла,
Бо в темені їй холодно брести.
Від сонечка ж людська душа розквітла
Й любові прагне, світла, доброти.
Такий наш світ. Є зло й добро у ньому,
Та все летить до світла і тепла.
Бо краще жити в світові ясному,
Де є добро, але немає зла.
Бо краще в світі зіркою світити,
І дарувати всім своє тепло,
Ніж в топкому болоті вічно скніти,
Де заздрість чорна й непробудне зло…
Так, краще людям добрість дарувати
І зігрівати, і любов нести.
І краще в серці щире сонце мати,
Щоб за собою з темені вести.