А літечко так щиро припікає
Воно нам щедро віддає тепло,
Усе в природі швидко достигає!
І от вже літа ніби й не було.
Усе навколо стало затихати
Й не линуть більше чарівні пісні.
Лелеки не літають коло хати,
І дні коротші, хоч такі ясні…
Скрізь пахнуть груші, яблука рум’яні,
Мов на меду настояне усе.
Поля, немов картини вишивані,
Вітрець пелюстки з квіточок несе.
Бо це останній місяць дива, літа.
Тому воно усе нам віддає.
В садочок вабить груша соковита,
А з борошна нового хлібець є.