Сигнал тривоги і нові загрози,
Хвилина кожна нам біду несе.
А хтось там робить райдужні прогнози,
Що ніби добре має бути все.
Яке там добре, як міста здаємо,
Чарівні села, де життя було.
Смертям людей вже й ліку не ведемо,
Хто знає, скільки наших полягло?
Ніхто не знає, та й не може знати,
Про це мовчать, вістей таких нема.
Їх на щиті везуть щодня повз хату…
Поглинула їх сонечко пітьма…
Й душа легенька в небо полетіла…
А скільки душ тих в небі зараз є?
А кожна з них так жити ще хотіла…
Та віддала в бою життя своє.
Хтось у бою, а хтось у сні ясному
Малим дитям, що тільки б ще рости
У розмаїтім світі запашному,
Й ніхто не зміг дитину вберегти…
Війна гримить і для людей — це лихо,
Бо смерть повсюди поруч нас бреде.
А хочеться, щоб стало всюди тихо,
І не було війни ніде, ніде…