А із земельки паросток пробився
Як сонце сяє! Навіть не здається,
Що в нас біда і смерть, іде війна.
Бо ж сонечко так радісно сміється,
А днина гарна, світла і ясна.
Хоч ще зима, та тепло дивовижно,
А в небі, ну, така голубизна!
Підсніжник зацвітає білосніжно,
Навколо, наче казка чарівна.
Краса! Весняна квітка зацвітає…
Змінилося в природі просто все.
А річка хвильками як грає,
Вітрець з полів нам аромат несе.
Чарівний день, хоч січень не скінчився,
А сонце грає, ніби вже весна.
А із земельки паросток пробився,
Весна не знає, що їде війна.
Вона летить, хоч мабуть ще не в пору,
Та сонце сяє і несе тепло.
І тягнеться зело до сонця, вгору…
І серденько любов’ю зацвіло.