Яке чарівне слово — ПЕРЕМОГА!
Таке жадане серцю, нам усім.
Але до неї ще важка дорога,
Йде боротьба за кожне місто й дім,
За вулицю, подвір’я і хатину,
Де нам колись так радісно жилось.
Та ворог знищив дім і всю родину,
А нам поневірятись довелось,
Бо вже нема ні хати, ні подвір’я,
Нема знайомих, рідних, дорогих…
Над містом залишилися сузір’я —
Нема ж кому дивитися на них…
Бо місто мертве, жителів немає,
Нема вже навіть і котів, й собак…
В руїнах чорних вітер завиває,
Тож зглянься, Боже, ти на нас, однак…
За що нам всім такі поневіряння?
Чому Московія усіх вбиває нас?
І нищить все, руйнує без вагання.
Тож припинити цю війну вже час.
Бо нас так мало, а орди багато,
Тож дай нам сили, мудрості нам дай,
Щоб в Україні вже настало свято
Й звільнили ми від нечисті свій край.