Вже вересень підходить до порогу
І щиро закликає всіх до знань.
Ступайте впевнено на цю дорогу,
Ідіть учитись сміло, без вагань.
Знання для всіх — це та найлегша ноша,
Яка не тисне плечі і не гне.
Вона легка, в усі часи хороша,
Життя з знаннями гарне і ясне.
Бо хто читає, той багато знає,
Не в ліс наука — з лісу нас веде.
Наука нас до щастя навертає,
І з нею кожен шлях в житті знайде.
А школа дітям двері відчиняє,
Щоб йшли учитись і себе знайшли.
У класі всіх учитель зустрічає,
Радіє щиро, що усі прийшли…
Та не в усіх містах лишились школи,
Вціліли не у кожному селі…
Вже хтось сюди не вернеться ніколи,
Когось уже немає на Землі…
У засвіти їх душі полетіли,
Хоч діти ще, так мало прожили…
Їх там, у небі, Ангели зустріли,
Хоч в рідній школі вчитись ще б могли…
Та не судилось… А вони хотіли
Принести в школу квіти польові…
Щоб їх, як завжди, вчителі зустріли,
Щоб всі сміялись і були живі…
Але, на жаль, війна все зруйнувала,
Не всі живі і діти, й вчителі…
Російська хижа і страшна навала
Украла наше щастя на Землі.