Ну, хто про що… А в мене вічна тема
Про наших діток, що ростуть й цвітуть.
Бо ж виховання — це тепер дилема:
Виховувати, чи нехай ростуть
Ледачими й невігласами в світі?
Що ледь читають і до книжки — зась…
Аби здорові, вдягнуті і ситі.
То нащо книжка та ото здалась?
Така от думка й не в одній родині.
Так в сім’ях багатьох тепер живуть.
Робити дозволяють все дитині
І все, що тільки хоче, їй дають.
Хай тішиться, ще встигне працювати,
А зараз хай росте! Дитинство — цвіт!
Бо це ж дитина, що із неї взяти?
Й не зоглядишся, як піде у світ…
Але якою в світ піде дитина
Ви хоч на мить задумались над тим?
Вона ж в житті уміти все повинна,
Не телефоном бавитись одним,
А працювати творчо і натхненно,
Собі в житті уміти дати лад,
І до мети своєї йти щоденно,
І будувати, і садити сад…
А як, коли немає дисципліни,
І навиків немає щось робить…
Які ж гарненькі є з дітей світлини!
А як дитина далі буде жить?
Іван дорослий те не буде вміти,
Чого Івасик змалку не навчивсь…
Батькам усім це треба зрозуміти
Й дітей учити зараз, не колись…