Я згадую тепер дитячу казку,
Про Зайця й Лиску, що колись жили.
А казка ця дає нам всім підказку,
Щоб українці мудрими були.
Й не віддавали площі ні краплини,
Бо ворог лапу покладе на все.
Й не буде в нас ні лісу, ні хатини,
А те, що лишиться — усе знесе.
І не поверне, буде все тримати
І далі піде, знову нападе,
Щоб землі всі до себе приєднати,
А пропаганда там не підведе.
І, що уся Європа, потім скаже,
Йому належить й так завжди було!
Й уся земля під його «лапті» ляже…
І згине щастя, радість і тепло…
Тому сьогодні будьмо мудрі, люди,
Хоч як нам важко, час усе втрясе.
Поступимось, то так як в казці буде,
Бо ворог заграбастає усе.