Життя без квітів — це хіба можливо?
Не уявляю, як воно б було…
Бо ж квітка — радість, казка, щастя, диво
І на душі розходиться тепло…
Бо кожна квітка — це любов і ласка,
І доброта, та ніжність, дивина…
І наближається до тебе добра казка.
Душа стає красива і ясна.
Природи витвір і людське старання
Є в кожній квітці, а яка краса,
Що викликає в серці здивування…
І от скажіть, хіба не чудеса?
Ідеш між квітів і душа радіє,
Втішається красою — дивина!
І добре серце від краси світліє.
Та й літечко — така пора ясна!