Важкі бої на півдні і на сході —
Не бачили таких ще у житті…
Про воїнів легенди у народі,
Та кожен день везуть їх на щиті…
Везуть до мами, до дітей, до тата,
Щоб відспівали там «за упокій».
Життя скінчилось воїна-солдата,
А він за нас усіх летів у бій.
А він цю землю боронив руками,
Любив людей, а як любив життя!
Щоб голубіли небеса над нами
І щоб було у діток майбуття…
Він йшов у бій, скрізь рвалися снаряди,
Свистіли кулі і горіло все.
А він ішов на смерть — життя заради…
Бо добре знав, що волю нам несе.
Його стрічають у низькім поклоні
І на колінах, з квітами в росі…
Життя відкрите їх, мов на долоні,
Вони у вічність йдуть у всій красі.
А всюди сльози, сум і горювання,
Бо їм би жити і співать пісні…
За що на, Боже, всі оці страждання?
Знущання, горе, війни навісні?