Вам довелося бачити війну,
Відчути зла і люті темні сили…
Побачити жахіття глибину,
Жорстокості зустріти чорні крила…
Це страшно всім. Історія сумна,
Бо цього діти не повинні знати.
А вами горе випите до дна,
У когось вже немає мами й тата.
Немає дому, де жили пісні,
Казки і жарти, щастя та розваги…
І пиріжки домашні запашні,
Й достатньо всім було тепла й уваги…
Немає щастя, що як мак цвіло,
Та радості й тепла в дітей немає…
А як же добре до війни було…
В завалах сумно вітерець співає…
В дітей дитинство раптом відійшло
За горизонти, у далекі далі.
Забрало щастя, радість і тепло…
І як цим дітям в світі жити далі?
Та все пройде, закінчиться війна..
Хоч, що було, уже не повернути…
Та прийде у життя до вас весна,
Лиш треба жити, вірити і бути!