Вже ластівки покинули гніздечка,
І щебетом їх — небо не дзвенить…
Вони нам зігрівали всім сердечка,
І дарували дивовижну мить.
Гніздечка над віконцями мостили
Та щебетали зранку й цілий день!
Малятам корм старанно всі носили
Й співали щиро радісних пісень.
Та ціле літо спокою не знали,
Такі старанні, ось у тому й річ.
Лише тоді тихенько замовкали,
Коли на землю опускалась ніч.
Та лиш світліти небо починало,
З’являвся сонця перший промінець.
Все оживало, рухалось, літало,
Доносило пісні до всіх сердець.
І починали ластівки дзвеніти
Високо так, у самих небесах!
Від щебетання прокидались діти,
Що теж літали в кольорових снах…