Вже скільки сіл і міст у нас немає,
Там лиш руїни, знищене усе.
А от війна і далі все триває,
Біду і смерть, руйнацію несе.
У тих місцях людей тепер немає,
Хоч ще недавно щастя там жило,
А зараз вітер буйний лиш гуляє
Й відносить вдаль і щастя, і тепло.
Війна всі долі людські зруйнувала,
Порозкидала по усій землі.
Від кореня свого їх відірвала —
На чужині дорослі і малі…
Тепер у них свого нема нічого,
І як вертатись, як нема куди?
Рашисти підлі (в них нема людського)
Принесли стільки горя і біди…
Й нікому з них второпати не сила,
Що війни всі ідуть від сатани.
Що і на них чекає тут могила,
Що ми завжди були проти війни…
А орки йдуть вбивати, руйнувати,
Вони свідомо знищують життя…
Яка ж їх, підлих, народила мати,
Що в них нема ні сліз, ні каяття?