Вона повсюди восени живе
Поглянеш в небо — там блакить безмежна!
В осіннє золото вдяглась земля.
І всюди ходить казка обережно…
Ще в соковитій зелені поля
І осінь щедро нам дарує квіти,
Й тепло своє, тумани і росу.
Щоб світові могли ми всі радіти
І вчились бачити земну красу.
Тут ходить казка чарівна лісами,
Вона повсюди восени живе.
У шатах кленів, що шумлять над нами,
У білій хмарці, що вгорі пливе.
У запізнілім цвітові ромашки,
І в шумовім оркестрові в гаю…
І у польоті рідкісної пташки,
Що залишилась в нашому краю.
У тих піснях, що вітерець співає,
В краплинках дощику, що на вікні.
У жовтім листі, що уже злітає,
В пейзажах, що стають тепер сумні…
Казкова осінь. В ній багато дива.
Вона чарівна, світла ще, жива.
Приваблива, а часом вередлива
І кожен раз про щось нове співа…