Ах, небеса бездонні і глибокі,
Немов у них блавати зацвіли.
Й тополі тягнуться до них високі…
І ми на цій землі в віках жили
І поріднились з нею, полюбили,
За всі дари і чарівну красу…
Вкладали в неї всю любов і сили,
Ногами босими збивали ту росу,
Що дивовижно на зорі світила,
У кожній краплі ніжністю цвіла!…
Вона усім нам дарувала крила,
Бо казка вранці у полях жила.
Земля чарівна, вся на казку схожа,
Бо все тут є для радості життя.
Тут кожна днина гарна і погожа,
І жде її прекрасне майбуття.
Лише цю землю треба полюбити
Душею й серцем і нести тепло…
Її від ворога нам треба захистити,
Щоб їхнього тут й духу не було.