Надворі темна нічка... Прохолодно
І дощ добряче стукотить в вікно.
Я за комп’ютером, так зараз модно...
Не дасть заснути думка все одно...
Чого й лягати, коли сну немає,
Сон заблукав і швидко не прийде...
Він десь далеко по стежках блукає...
Та й чи до мене стежка приведе?
Думки нитками тонкими снуються,
Немає їм ні краю, ні кінця...
То у минуле, то в майбутнє в’ються,
Все з’єднують й роз’єднують серця.
А дощ стукоче... В нім якась розрада,
Чи спогади, що кличуть в далину...
І я цьому дощеві зараз рада,
У його ритмі ніби вже тону,
А темінь ночі хижо напливає,
Ні зірочки маленької вгорі...
Дощ різні ритми щедро вибиває,
Стрибає по баюрах у дворі...