Життя, як свічка… То горить, то тліє,
Залежить від вітрів і від дощів…
То враз палахкотить, то ледь жевріє,
Тож захистити хочеться мерщій…
А що тут зробиш, як вона відкрита,
На неї все довкола має вплив:
Пора спокійна і гроза сердита…
І хто б той вогник щастя захистив?
Буває так, що вогник той палає,
Красиво й ніжно свічечка горить…
Та от від вітру вогник затухає,
Від свічки відірвався і летить…
Буває й так, що не горить, а тліє,
То меркне зовсім, то чомусь коптить…
Але у неї завжди є надія,
Що ще настане і яскрава мить
Й тоді, коли огарочок лишиться,
Вона у темені освітить путь.
Бо спалахне яскраво, розгориться…
Якраз тоді, коли уже не ждуть…