Весна і квіти, та жіноче свято…
Бо жінка також схожа на весну.
Так сонечка в її душі багато!
Вона дарує усмішку ясну.
Тож все навколо радісно світліє,
Від усмішки ясної і весни.
Вона всім небо прихилити вміє,
Прислати діткам казочку у сни.
І поглядом уміє обійняти,
І пригорнути до грудей дитя.
Всьому і всім уміє раду дати
Та вивести своїх дітей в життя.
Вона весь вік в тривозі і в турботі,
На ніжних плечах цілий світ несе.
Нема кінця її важкій роботі —
Вона відповідальна геть за все.
Бо жінка-мати то найбільше диво,
Вона, як і весна, життя дає.
І молиться, щоб всі жили щасливо,
Бо щире сонце в грудях жінки є.
Тому любіть, жінкам даруйте квіти,
А матерям вклоніться до землі.
Для матерів ви і дорослі — діти,
Як і колись, як ще були малі.