Завжди, як наближається зима,
То казки й дива я весь час чекаю.
А в рік Новий, як ніч лягла й пітьма,
Я пильно у віконце поглядаю.
Чекаю дива, як колись давно,
Як в казку вірила, була малою…
Весь світ здавався, як живе кіно,
Все заворожене було зимою…
Для мене все це казкою пливло:
Мала сніжинка і завія сніжна,
І ласиці, що в ніч лягли на скло,
І пісня мами мелодійна й ніжна…
Це щастя, що в моїм в житті було,
І грілась я в його палкім промінні.
Й несла до всіх душі ясне тепло
З дитинства самого, несу й до нині.
Зима для мене — казка чарівна!
І як ту зиму білу не любити!
Дивує й заворожує вона
І чарами уміє захопити.
Тож вірю в диво, як і в ті літа…
Що мрія світла прилетить до мене
І перемога прийде в край свята,
Всі будуть жити мирно і натхненно.