А я щаслива, бо земля квітує
У кожну пору: взимку, навесні…
Тож щастя більшого і не існує,
Як квіти розмаїті і ясні.
Здавалося б зима… Які там квіти?
Усе принишкло, сніг і холоди…
Та щось цвіте і є чому радіти,
Ви ж подивіться, гляньте лиш сюди!
Такі великі квіти дивовижні,
Ані мороз, ні сніг їм не страшні…
Вони цвітуть собі красиві, ніжні…
До них торкнутись хочеться мені.
Вони живі, хоч і такі холодні,
Але живі й звеличують життя.
І я фотографую їх сьогодні
Для нас усіх, а ще на майбуття…