Як люди можуть зовсім не читати,
Дивуюся, бо книга — глибина!
Не хочуть все навколо пізнавати,
В цікавий світ заглибитись до дна…
Питаюся в людей, чому так стало,
Та на питання відповідь одна:
«Якось книжки мене цікавлять мало,
Та і природа… Нащо нам вона»…
І не тому що люди постаріли,
До книги тяги в них і не було.
Вони і змолоду читати не хотіли,
Вона їм не несла своє тепло
Й не чарувала книжка їх ніколи,
І не несла захоплення свого.
Читали, як ходили ще до школи,
А зараз вже не треба їм цього…
А я без книг себе не уявляю,
Щоразу щось нове з них пізнаю.
І задоволення велике маю.
З книжками я неначе у раю,
Бо з ними завжди радісно й щасливо,
Бо розкриваються нові путі.
Що не кажіть, а книжка — справжнє диво,
Найкращий друг у нашому житті.
Бо щось підкаже, навіть допоможе,
Без зайвих слів, зітхань та суєти.
І зійде зразу сонечко погоже,
І вже щасливо йдеш по світу ти.