І знову в нас повітряна тривога,
Всі плани зірвані, робота — нанівець...
І знову я звертаюся до Бога:
«Коли війні проклятій тій кінець?»
Нема вже сил рашистську гидь терпіти,
Ну, а вони, ж як таргани повзуть...
І їх нічим не можна перебити,
Мов роботи без мозку йдуть і йдуть...
А наші воїни, найкращі в цілім світі,
Цвіт нації — наш захищають край.
Їх потом всі окопи перемиті,
А кров’ю скроплені ліси, поля і гай...
О, Боже! Більш війни уже не треба,
А на планеті хай живе любов
І голубіє дивовижне небо,
Скрізь буде мир — основа із основ!
Й скоріше хай настане перемога,
У мирі й щасті поживе весь світ!
І хай проляже до добра дорога
І всіх порадує весни чарівний цвіт.