Любов і добрість — дужі два крила,
Які нас піднімають в синє небо,
Любов і добрість в світ людей вела
В усі віки. Це людям дуже треба.
Бо це найвищі в світі почуття,
І з ними душі у людей багаті.
Подорожуємо ми з ними у життя
І робимось щасливі і крилаті.
Ну, а коли цих почуттів нема,
То радості і щастя теж немає,
Тоді усіх оточує пітьма,
А лютий ворог у дітей стріляє.
Тоді в людей немає майбуття,
Ми ж без любові й добрості — не люди,
Безрадісним, страшним стає життя.
Подумайте самі, що з нами буде.
А от коли любов в душі цвіте
І добрість людське серце огортає.
То радість й щастя на землі росте
Й весна у кожнім серденьку співає.
Любов і добрість — дужі два крила
І з ними світ, немов чарівна казка.
Поміж людьми багато є тепла,
Всіх обіймає щирість, щедрість, ласка.