Війна у нас. В дітей немає тата.
А в когось і матусі вже нема.
Була ж сім’я, що на любов багата,
А зараз в серці у дітей пітьма.
Матуся щиро діток пригортала,
А тато піднімав у небеса.
Любов у їхнім домі панувала,
І зігрівала серденько краса.
Були всім звичні ніжні поцілунки,
Обійми, настанови і слова…
А в день народження усім дарунки
І казка в домі світла і жива.
Та от війна життя всім зруйнувала
Осиротіли діти — це біда.
Вона життя й дитинство в них украла
За мить одну і зовсім без труда.
За що цим дітям отака наруга?
За що їм доля випала гірка?
Й коли скінчиться зла і чорна смуга,
Й дорога наша дуже нелегка?
Ніхто не знає… А страждають діти,
А їм же треба ласка і тепло…
Любов’ю треба діток цих зігріти,
Щоб серденько у радості жило.