Літечко пролетіло

От пролетіло літечко — і все…
Як мить коротка, справді, наче мить.
А вітер подих осені несе
І павутинка на вітру тремтить.
Ще є тепло і сонечко пече,
Та вже на вечір всюди холодок.
Вдень іноді буває гаряче,
Та осінь свій уже зробила крок.
І до тепла не буде вороття,
Бо довші ночі і коротший день.
Стає сумнішим трішечки життя,
Бо всюди менше радості й пісень.
Пташки співочі відлетіли всі
І ластівки давно вже не дзвенять.
А ранки прокидаються в росі
Й метелики від холоду тремтять.
Та прийдуть ще казкові чудеса,
Вдень осінь ще порадує теплом.
Прибуде скрізь вражаюча краса,
І змінюватись буде все бігом.
Вже потім осінь принесе дощі
І холод, і сльота прийдуть услід.
Всі будуть бігти до тепла мерщій,
Бо воду вкриє і тоненький лід…

Помчало літо, ніби й не було...