Якось так швидко літо відлетіло…
Що дивуватися? Прийшла пора…
А як же щиро всіх воно нас гріло!
Така стояла спека і жара!
Що й коники в травичці не свірчали,
І тиша теж пекельною була.
Та ластівки й лелеки відлітали,
А в небі навіть хмарка не пливла.
А літечко цвіло собі і гріло,
І не дощило, бо ж ішли жнива.
Тож хліборобам добре догодило,
В покосах сохла скошена трава…
Всі люди врожаї свої збирали,
Щоб перезимувати люті дні…
Хоч важко, та натхненно працювали,
Й раз поміж раз мугикали пісні…
Та літо дуже швидко відлетіло
І от вже й осінь на поріг прийшла.
Та сріблом павутинки заясніла,
В природу прохолоду принесла
І тихий дощик, деколи з грозою…
Всім нагадала про коротші дні.
Йде осінь ще легенькою ходою
Й дарує нам чудові дні ясні.
Тому радіймо, бо вона — чудова:
Грайлива, ніжна, тепла і ясна!
І кожен день на ній нова обнова,
Вона насправді — просто чарівна!