Мені так хочеться повірити в дива,
Зануритись у дивовижну казку.
Почути мамині і татові слова,
Відчути їх любов, тепло і ласку.
Та все давно у небуття пішло
Й назад нічого вже не повернути…
Та як же добре з ними нам було…
Хвилини щастя… Їх нам не забути…
А час летить і вороття нема,
Та що поробиш? Треба далі жити.
Знов рік Новий, бо вже прийшла зима…
І на сніжинках можна ворожити…
Сніжинка ось із хмарки випурха
І на рукав легесенько сідає…
Тож ворожитиму, у тім нема гріха,
У мріях людського гріха немає.
Я мрію-ворожу, щоб все пройшло:
Війна, біда, тривоги й горе-лихо,
Щоб на Землі добро перемогло
І мир прийшов та стало всюди тихо.
Щоб вже у нас закінчилась війна
І щастя заіскрилось, засіяло.
Любов прийшла велика, осяйна
І, щоб її на всіх нас вистачало!