О, Боже мій! Наш світ мов дивна казка,
Повсюди звуки, а яка краса!
Та вітерцева неймовірна ласка,
Чарівна, мов перлиночки роса…
І квіти, квіти! Дивовижні квіти!
Яких лиш форм і кольорів нема!
І хочеться від щастя ввись злетіти,
Нічого, що немає крил! Дарма!
Тут на Землі все сповнене любові,
Краси і ласки, щастя, доброти…
І ніжності, що є у кожнім слові,
Бо в світ із добротою треба йти,
Любов свою навколо дарувати,
У дивосвіт нести душі тепло...
І світлим, наче сонечко ставати,
Щоб всім навколо затишно було.
Який же світ чарівний нам дістався,
На що не глянеш — справжня дивина!
А вранці він в росі дзвінкій скупався
І жде всіх днина гарна і ясна.