Люблю цей світ і все, що є у ньому:
Зелені гори і поля, й ліси,
Люблю й радію усьому земному,
Й щаслива просто від його краси...
Захоплююся травами й квітками,
І вітерцем, що аромат несе,
І волошковим небом, що над нами.
Тому Творцеві дякую за все.
Й дивуюся, як можна це створити?
Усе це диво, що живе, росте,
Співає, думає, уміє щось робити...
А все ж у світі дуже непросте...
Та все це є! А де воно взялося?
Отак з нічого? Як, чому, коли?
Людині розгадати не вдалося,
Якби ж то ми дізнатися змогли...
Та ми на можемо. Нам недоступно.
Ми ще незрілі, а чи то малі...
Та люди ще й ведуть себе підступно
І роблять зло на цій святій Землі.
Нам ще рости й рости, та підростати,
І прагнути нової висоти.
Й мудрішими хоч на краплинку стати,
По цьому світу людяними йди...