Свята підходять до порогу,
Приносять радість до сердець.
Я вірю в нашу перемогу,
Що вже прийде війні кінець.
І вірю в щастя дуже щиро,
Тож мрія хай летить до зір!
Душа моя так прагне миру,
І на Землі настане мир!
Та поки що війна триває
І гинуть люди у боях.
А смерть найкращих забирає,
Розруха всюди, біль і страх.
А скільки діток вже немає,
Матусь, бабусь, дідів, батьків…
Ну, а війна гримить, триває,
І вже не вистачає слів,
Щоб горе й лихо описати,
Міста зруйновані ущерть…
Окопи, де стоять солдати,
Де кожну мить біда і смерть…
Невже не можна в мирі жити?
Чому межі не має лють?
Не краще б нам було любити
Й до доброти прокласти путь?
Не заздрити, не лютувати,
А в мудрості дітей ростить…
По всьому світу мандрувати
І в доброті й любові жить?