Невпинний час летить та щось міняє,
То докорінно змінює усе…
Хоч зміна іноді не кращою буває,
Та за собою нас вона несе.
Ми піддаємось змінам, що ж робити?
Хоч деколи немає вороття.
А в цьому світі якось треба жити,
Ну, а воно рухливе — це життя.
Та змінами потрібно керувати,
І лінію правдиву все ж вести!
На випадок не можна все складати,
І за сумлінням треба нам іти.
А не за тим, як хтось того бажає,
Хоч мудрості у тому і нема…
Та він рішив, що все на світі знає,
А думка інших вже давно катма…
І от тепер він нами вже керує,
І клин вбиває у минулі дні.
Хай про минувшину ніхто й не чує,
Нехай забудуть всі свої пісні,
Традиції прадавні та обряди,
І рідну мову, і слова дзвінкі,
Хай рвуться далі міни і снаряди,
А добрі вірші, почуття палкі?
А мудре слово і пісні народні?
Історія правдива і жива?
Вони були давно комусь невгодні,
Як і легенди, й доброти слова…
І ось тепер війна все показала,
Людей, діяння їх і все нутро.
Таких не одиниці, їх навала…
Хто хоче край перетворить в зеро…
Згубити наш народ і Україну,
Його козацьку славу і пісні.
І повести усіх нас до загину
У ці найтяжчі і криваві дні…
Прокиньмося! Ми українці, люди!
Рішати власну долю маєм ми!
Яка освіта в Україні буде,
Якими діти виростуть людьми…
Свою історію ми мусим відновити,
Поставити все на свої місця.
Сьогодні треба в світлі сонця жити
Й боротися за правду до кінця!