А з думки все ніяк війна не йде,
Не затихають вибухи й розриви.
І де від неї дінешся ти, де?
Ну, а колись ми тут були щасливі.
Сміялися щасливо день при дні,
Пісні співали і книжки читали.
Летіли в небо чарівні пісні,
Ми горя і біди тоді не знали.
А от сьогодні в нас біда страшна,
Тут всюди смерть і страх лютує.
В країні 10 років йде війна,
А ворог злий у нас дітей катує.
Не можу зрозуміти серцем я,
Як можна тут було війну почати
І знехтувати пісню солов’я,
І цю криваву бойню розв’язати?
Тож є для всього мова і слова,
Якими можна все в житті сказати.
І ще, звичайно, мудра голова,
То нащо людям горе посилати?
Але сьогодні йде у нас війна,
Тривога, біль і страх довкіл панує…
Свій бал справляє нині Сатана,
Він сліз людських не бачить і не чує.