Ну, як же не любити нам весну

О! Як чудово скрізь земля квітує,
Не дивлячись на те, що йде війна...
І пташка співом про приліт звітує,
Бо вже панує радісна весна.
Вона несе життя, красу і ласку,
І найсвітліші, щирі почуття.
Вона веде нас у чарівну казку,
І викликає потяг до життя.
Серця людські любов’ю наливає,
Дарує аромати й кольори,
У дивосвіт нам двері відчиняє
Та прикрашає квітами двори.
Весна чарівна, трепетна, крилата,
Вона пробуджує усіх і все од сну.
Вона на щастя й на любов багата,
Ну, як же не любити нам весну!