Ніхто не знає, що в нас далі буде
Ніхто із нас майбутнього не знає.
Ми завжди в сьогоденні, кожен раз…
А що на нас в майбутньому чекає,
Яке воно прийде — покаже час.
Живу тепер, та про майбутнє мрію,
Пишу, читаю, коли все гаразд…
На перемогу маю я надію.
Так хочу, щоб вона прийшла до нас.
Бо так же зараз важко стало жити,
І безнадія вже повзе не раз…
А хочеться ж сміятися й радіти,
А молодим кохати саме час.
А в нас війна і гинуть мирні люди,
Бої страшні ідуть на всіх фронтах.
Ніхто не знає, що в нас далі буде,
І підповзає до людини страх.
А ми ж жили так гарно, так чудово,
Несли любов й тепло своє у світ…
Стрічали щире сонце світанкове
І перший весняний чарівний цвіт…
Та от війна це щастя зруйнувала,
Надію нашу, мрію і політ…
Вона усе й життя у нас забрала
І став чорнішим ночі білий світ.