Осінній вечір в вікна заглядає,
Та то вже ніч, бо темінь надворі.
З-за хмари ясний місяць виглядає,
Йде мерехтливе світло від зорі…
І вітерець холодний повіває,
Та до тепла всіх з вулиці жене.
Красу осінню темнота ховає
І все, що вдень так вабило мене:
Осінні фарби, в позолоті вишні,
Останнє яблуко десь на гіллі.
І жовті клени чарівні та пишні.
Метелик пізній в ніжному теплі.
Сховалось все. І довго буде спати,
До дня наступного чи до весни.
Ось став холодний дощик накрапати,
Осіння казка перейшла у сни.