Так гарно й тихо на світанку
І навіть лист не шелестить.
Усе в прозорому серпанку
І це осіння дивна мить,
Що зачаровує, дивує,
Дарує ласку і теплінь.
Душа по осені мандрує,
Й над нами неба голубінь,
Роса під сонечком як сяє
І лист тихесенько летить.
Остання квітка доцвітає,
Осіннє золото блищить.
І трохи сумно. Все ж минає…
Тож і краса ця відлетить…
Та зараз сонечко так сяє.
Осіннє листячко летить…