Повернулися з полону

Щаслива я! Та як і не радіти,
Як повернулися з полону ворогів,
Солдати наші, наші рідні діти!
Ми так переживали за бійців…
І от, нарешті, воїни вже вдома,
А скільки болю, горя і страждань…
Та під віконцем яблунька знайома,
Тож за роботу зразу, без вагань…
Та рани ще печуть, не дати ради,
Душа розірвана, оголена кровить…
Про них колись напишуть ще балади,
А їм сьогодні треба якось жить.
Батьків і діток щиро обіймати,
І заробляти на щоденний хліб.
А в голові знущання, каземати,
Без їжі і води по кілька діб…
Страхи війни ніяк не заживити,
І не позбавитись… Вони весь час.
Та треба жити, якось треба жити…
Бо ж наші діти дивляться на нас.
А їх же треба добрими зростити,
Й розумними щоб йшли вони у світ…
Тож треба дітям сонечком світити,
І разом відправлятися в політ.