Пора ж осіння просто незрівняна

Краса земна! Вражаюча, чудова…
Вона в усьому взимку, навесні…
Й коли пора ще рання, світанкова,
Й коли настануть сутінки нічні…
Пора ж осіння просто незрівняна,
Дарує неймовірні кольори.
Крокує осінь гарно, наче панна,
Всміхається їй сонечко згори
І вітерець їй чеше жовті коси,
І срібні павутинки їй несе.
А ранками серпанки й чисті роси…
Й пожовклим листом покриває все.
А скільки пахощів — чарівні аромати!
А скільки синяви дарують небеса!
Розноситься повсюди запах м’яти
І чебрецю нас радує краса.