Пора осіння іноді тужлива,
Бо дні короткі, в хмарах небеса.
Частенько дощ, а іноді ще й злива…
Але й лишилась радісна краса.
Все листя ще з дерев не облетіло,
Тож золото своє нам віддає.
Десь квітами чарівно заясніло,
І в цьому дивовижне щастя є.
Та й дощ не вічний. Сонце як прогляне —
На серці радість, просто дивина!
Усе красиве, чисте, бездоганне…
І днина зразу світла і ясна.