Життя людське — найбільше в світі диво,
Політ найвищий, що в людини є.
Прийшла ж людина жити вік щасливо,
Та щастя, справді, в кожного своє!

Його шукають в небесах і в морі,
У цвіті папороті, у дзвінкій ріці,
У Всесвіті, де далі неозорі.
Насправді ж щастя — у твоїй руці,

В твоєму серці, у тобі самому,
У силі й волі, що у тебе є.
У мріях, у характері твердому,
В натхненні, що людина серцем п’є.

Бо як постелиш, так і будеш спати,
Від тебе все залежить у житті.
Життя складне, та й що тут ще додати?
У кожного свої земні путі…

І власна доля. А вона примхлива…
Комусь всміхається, а іншого мине.
Вона буває добра й вередлива,
Когось пригорне, іншого штовхне…

Когось напоїть з чистого джерельця,
Покаже невимовні чудеса.
Пригорне ніжно до самого серця,
А іншого покличе в небеса,

У засвіти, а він же мріяв жити,
Пісні співати, пригорнуть дитя…
А він так мріяв вчитися, любити —
Війна ж забрала щастя і життя…

Когось скалічила, та залишила жити,
Щоб він продовжив вік свій на землі.
Боровсь, трудився, палко вмів любити,
І жив ще довго в щасті і в теплі.

А в когось відібрала ясні очі,
Змінився світ, змінилось майбуття.
І дні тепер темніші всі за ночі,
Та замість смерті додала життя.

Життя складне, в нім легко не буває,
Людина ж здатна побороти все!
Вона в світ інший двері відчиняє,
І хвиля щастя вдаль її несе.

Людина здатна труднощі здолати,
І через терни до мети прийти.
Тому в житті не можна відступати,
Боротись треба, щоб перемогти.

Важлива в боротьбі й одна хвилина
І та щаслива мить таки прийде!
Бо кожен з нас у світі цім — ЛЮДИНА!
Тож боротьба до щастя приведе.

Життя важке, але якщо є мрія,
До неї треба бігти, йти, повзти…
Тож як живе у серденьку надія,
Людина здатна все перемогти.

Тоді її нічого не зламає,
Ні темінь ночі, ні страшна біда.
Тож кожен істину запам’ятати має:
Під камінь-скелю не тече вода.