Пташки насіння сіяли в дворі
І соняхи тепер позацвітали.
А сонце сяє, світить нам згори,
Краса довкіл! Аби ж ви тільки знали!
Була зима і холод навкруги,
Вона сніги довкіл понасипала.
І вив у трубах вітер від нудьги,
А пташечка від голоду страждала.
Пташок так шкода, бо ж вони малі,
Тож де їм щось під снігом розшукати?
А холод й голод бродить по землі…
Невже пташина мусить пропадати?
Я ж в годівничку сипала зерно
Й насінням пташечок я годувала.
На них дивилась вже через вікно,
За кожною із них спостерігала.
Вони ретельно їли і жили,
Та метушились, зерна вибирали…
Вони в той час щасливими були,
Хоч іноді зернятка випадали
І падали в м’які, пухкі сніги
І до весни собі в снігу лежали.
А от, як стало тепло навкруги,
Зернятка із землі повиростали.
Тепер цвітуть! Краса ж яка в дворі!
Тож буде знов насіння для синички!
Як білий сніг застелить все в дворі,
Повернуться пташки до годівнички!