Змінився світ. Змінились в ньому й люди…
Краса ж в природі, як була, так й є.
Хоч є й досягнення людські повсюди,
Але тривога молоточком б’є,
Бо вже знання тепер не актуальні,
Художню книжку рідко хто бере.
Знання і поверхові, і загальні…
Вже не важливі коми і тире,
Таблиця множення всім дивиною,
Її не знають й сорому нема…
Статистика тепер стає сумною —
Тихенько поглинає всіх пітьма…
Читають слабо, дехто і не вміє,
Та й книжка нащо? Телефони є!
Ніхто вже й до роботи не воліє,
Бо зараз, кажуть, кожному своє!
А далі, мабуть, все ще гірше буде,
Бо цінності зникають вікові.
Стають байдужі, геть байдужі люди…
Хоч ще не мертві, але й не живі…