Такі в нас влітку дивовижні ночі
І ніжна тиша, спокій навкруги.
А сни земні чарівні і пророчі,
У вербах зажурились береги,
А спокій розіслався в чистім полі,
І вітер стих та спить собі в гаю.
Ступає нічка по землі поволі
І благодать живе в моїм краю.
То так було, а зараз вже немає
Такої тиші й казки вже нема.
Бо в нас війна вже десять літ триває,
Кругом розруха, горе, смерть, пітьма.
І темна нічка нас усіх лякає,
Нема романтики, яка колись була.
А ворог нищить нас, по нас стріляє…
В людей немає світла і тепла,
І затишку, й хатини вже немає,
У когось мами й тата вже нема.
А орк по нас ракетами кидає,
І десь голосить жалісно сурма…
Та до розплати всіх нас закликає,
Щоб ворога проклятого змести.
І цей сигнал усіх нас хай єднає —
До перемоги мусим ми дійти!